Активісти «привітали» корумпованих суддів Ірпінського суду

Сьогодні, 16 грудня, місцеві активісти вирішили привітати суддів Ірпінського суду, які фігурують у скандальній справі стосовно так званого «Бучанського Межигір’я». У приміщення суду принесли новорічну ялинку, прикрашену «хабарями».

У чому ж суть справи? У 2020 році судді Наталія Карабаза та Леонід Мерзлий своїм рішенням фактично повернули у власність сепаратисту Ігорю Калєтніку землі Бучанського лісу площею 14 га (остаточне рішення ухвалив Верховний суд у 2021 році, але висновки суддів базувались на основі рішень попередніх інстанцій). Ринкова вартість ділянки становить понад 10 млн доларів США.

Цю землю Калєтнік отримав у 2013 році і обніс десятиметровим парканом. Тут він за прикладом свого шефа Януковича планував облаштувати власне Межигір’я.

«П’ять років глибокої судової тяганини і у 2019 році мати Калєтніка звертається до Ірпінського міського суду з клопотанням про нововиявлені обставини. Усі юридичні обставини та ряд судових рішень я описувати не буду. Але вони призвели до того, що Верховний суд України 26 травня цього року (2021 — ред.) виніс рішення, відповідно до якого земля повернулася до матері Калєтніка – Галини Калєтнік. Цинічність ситуації полягає в тому, що одразу ж після рішення суду Ігор Калєтнік переоформлює майно на себе», – заявив тодішній В.о. очільника Держекоінспекції Єгор Фірсов.

«Вже багато років відкрите кримінальне провадження № 1201911004000154 про оформлення через підставних осіб бучанським колаборантом федорЧуком «бучанського межигір’я» на комуняку Калєтніка. Тут роботи для слідчого максимум на один місяць, щоб провести слідчі дії та надати матеріали до суду на конфіскацію та націоналізацію майна сєпара Калєтніка. Однак вже багато років по цій кримінальній справі слідчі поліції та процесуальні керівники прокуратури навіть не опитали прямих свідків цього злочину, тобто саме тих підставних осіб, які безпосередньо та офіційно звернулися до правоохоронних органів про те, що їх використали в цій корупційній схемі, а інші взагалі не знали, що на них була оформлена земля, яку вони в подальшому «нібито продали» Калєтніку. Звідси очевидний висновок, що всі ці гниди роблять все, аби заморозити кримінальну справу та не дати їй ходу», — наголосив місцевий активіст Віктор Бархоленко.

Ігор Калєтнік та його сімейний клан «руськомирців»

Ігор Калєтнік за Януковича 2 роки очолював цілу Державну митну службу і контролював увесь імпорт та експорт, а потім став першим віцеспікером Верховної Ради за квотою Комуністичної партії. Після Революції гідності, у 2014 році, як і Янукович, спокійно втік за кордон до росії та досі там відсиджується.

Загалом у Калєтніка майже все сімейство має «рильце в пушку». Клан Калетників ніколи не приховував своїх антиукраїнських та проросійських поглядів. Батько Ігоря — Григорій Калетник прославився не менше за сина (хоча на відміну від сина не пише своє прізвище через «є» та «і»). Він теж одіозний екснардеп, голосував за скандальний мовний «закон Ківалова-Колесніченка», визнаний згодом неконституційним, голосував під час Революції Гідності за «диктаторські закони» – пакет антидемократичних норм, що суттєво обмежували права громадян і свободу слова. Підписав звернення депутатів від Партії регіонів і Компартії до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів». Зараз колишній голова Вінницької облради і обласної держадміністрації (1998–2005 рр.) – крупний латифундист Вінниччини і справжній агробарон.

Племінниця – Оксана Калетник – за Януковича була членом Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, а потім, як і двоюрідний брат, стала нардепкою від Компартії. Батько Оксани – Микола Калетник Миколайович – у 1990-ті очолював управління Мінлісгоспу України та курував держпідприємство «Чорнобильліс», під контролем якого було понад 280 тис. га закритої території.

Ще 9 років тому журналісти Bihus.Info опублікували розслідування про те, як родина Калетніків зосередила 29,5 тис. га угідь у Вінницькій області, а селяни фактично втратили свої паї, бо тисячі га земель сумнівними методами утримувались компанією Калетників ТОВ «Великокісницьке».

Сімейний тандем не просто дружно голосував за «диктаторські закони», які приймалися підняттям рук, без використання системи «Рада», а результати голосування, до того ж були сфальсифіковані лічильною комісією, до складу якої входив Ігор Калєтник. Після Революції Гідності усім п’ятнадцятьом колишнім нардепам, членам лічильної комісії, було оголошено про підозру у вчиненні злочину.

Ще одна скандальна справа Карабази та Мерзлого

Як виявили журналісти Медійної ініціативи за права людини, у цих двох суддів є ще один підозріло проросійський «грішок» — справа російського військового Андрія Мєдвєдєва, яку аж надто довго не можуть довести до логічного завершення.

Андрій Медведєв ― російський військовий, якого судять очно за воєнний злочин. Слідство встановило, що він разом із іншими військовими, погрожуючи, затримав шістьох цивільних чоловіків на Київщині під час окупації у березні 2022 року. Їх допитували, били та погрожували розстрілом. За це Медведєва обвинувачують у порушенні звичаїв та законів війни ― це стаття 438 КК України. Він один із небагатьох, кого можна побачити на лаві підсудних ― тож процес історичний та унікальний. Справа в суді вже 20 місяців (14 місяців на момент публікації розслідування у червні 2024 року), а нормально досліджувати докази все ще не почали (принаймні ніяких оновлень в медіа з цього приводу немає).

Псковського десантника Андрія Медведєва взяли в полон на херсонському напрямку у вересні 2022 року. Його справу слухають в Ірпінському міському суді. Десятого квітня 2023 року суд обрав чоловіку запобіжний захід ― тримання під вартою. З того часу його продовжували вісім разів (це, знову ж таки, на момент публікації у червні 2024 року). Справу Медведєва слухає колегія суддів ― Наталія Карабаза, Леонід Мерзлий та Юлія Кравчук.

Тоді ж, у червні, прокурор клопотав про продовження тримання під вартою, інакше Медведєва можуть передати на обмін як військовополоненого.

Адвокат підсудного Шурхно, як і щоразу, заперечував проти клопотання й на цей раз, зазначаючи практику ЄСПЛ:

«Практика ЄСПЛ, зокрема у справах проти України, зазначає, що людину не можна нескінченно тримати під вартою, і в аналогічних випадках Україна мала сплатити сатисфакцію за тривалий час тримання під вартою. Україна взяла на себе міжнародні зобов’язання і практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства»

Шурхно вважає, що його підзахисного треба звільнити з-під варти. Тоді арешт Мєдвєдєва продовжили, але хтозна чи зможе тривати така схема вічно і чи досі триває невідомо. Адже, як було зазначено вище, існує цілком ймовірний ризик, що злочинця просто передадуть на обмін, як військовополоненого, і він омине покарання.