Падіння «Ірпінського вісника»: як карплюківці перетворили поважний ресурс на посміховисько

Раніше ми поділилися з вами історією славнозвісного ірпінського медіа ITV, яке ексмер Володимир Карплюк зробив своїм зручним майданчиком для самопіару, наклепів та просування потрібних наративів. Але як виявилося, під його крилом перебуває не одне відоме на Київщині медіа. Сьогодні розбираємо як карплюківці остаточно примудрилися зіпсувати найстарішу газету міста «Ірпінський вісник».

Трошки історії видання

Його датою заснування можна вважати 4 листопада 1988 року, адже тоді в Ірпені почала випускатися перша міська газета, яка називалася «Прапор перемоги». 

Пізніше, наприкінці 90-х – на початку 2000-х, видання заново засновує Ірпінська міська рада та називає його «Ірпінський вісник». Друк газети здійснюється в типографії ТОВ «Поліграфічна компанія «Інтерекспресдрук»», яка розташована в Києві. 

Видання кілька разів змінювало редакторів: у 2010 головним редактором був Василь Закревський; у 2015 – Юлія Бережко‑Камінська. У 2019-2022 роках головним редактором «Ірпінського вісника» була Зоряна Міронішена. А вже з 2022 року газету очолила Катерина Бурдега. І ось коли все остаточно почало розвалюватись. Але про все по черзі.

Щоб повноцінно розібратися та зрозуміти коли ж видання звернуло не туди, розглянемо діяльність кожного редактора окремо.

Василь Закревський — і вашим, і нашим

Варто зазначити, що на посаді він протримався досить довго — аж цілих п’ять років — та ще й самостійно звільнився. Але в публічному просторі про нього висловлювалися доволі неоднозначно.

«Я його сам двічі спробував звільнити, бо він обслуговував попереді режими і був пристосуванцем. Але мені це не вдалося, бо він одразу йшов на лікарняний»,  – розповідав екс в.о. міського голови та депутат Ірпінської міської ради Богдан Мельничук.

Видання в ті часи, звісно, прислужувало інтересам влади, але ще не було таким прямим майданчиком, де майже все, — піар.

Юлія Бережко‑Камінська та як правильно «служити» Карплюку

У лютому 2015 року головним редактором «Ірпінського вісника» стає Юлія Бережко-Камінська. Її кандидатуру подав на сесії тодішній мер Володимир Карплюк і більшість депутатів підтримала рішення.

До цього Бережко-Камінська очолювала інші друковані видання, які славили новообраного міського голову та його партію «Нові обличчя». У Ірпінській раді від громади не приховували, що нову посаду їй довірили «не за просто так». У соцмережах тоді активно оговорювали тезу депутата Максима Плешко, який прямо сказав, що Бережко-Камінська отримала призначення, бо «вірно служить меру» і тому ніякого конкурсу не проводилось.

Під керівництвом Юлії тижневик почав перетворюватися у справжній об’єкт ненависті для громади. В інших медіа тоді писали, що своєю діяльністю Бережко‑Камінська постійно намагалася паплюжити справжніх активістів, які переймалися питаннями раціонального розподілу бюджетних коштів на нагальні потреби міста, викривали корупційні схеми мера і його поплічників та захищали залишки зелених зон, які ще не встигли забудувати. У відповідь всіх цих людей головна редакторка називала «продажними» та «некомпетентними».

Крім того, у той час на вісник з бюджету виділялися досить великі суми. Можна сказати навіть захмарні для газети з невеликими накладом, редакція якої знаходилася прямо у приміщенні міськради (тому навряд чи такі видатки витрачалися на оренду чи комуналку). У першому півріччі 2018 року на фінансування видання виділили 400 тис. грн. І це лише половина від річних витрат. Бо, наприклад, у 2017 році «вливання» у рупор Карплюка загалом сягали мільйона гривень.

Також варто зазначити, що «Ірпінський вісник» був комунальним виданням, а тому мав право самостійно здійснювати комерційну діяльність і отримувати дохід. Тому, звісно ж, ніхто не роздавав його безплатно Передплата «Ірпінського вісника» на 2018 рік коштувала: 20 грн на місяць, 60 грн — на три, 120 грн — на пів року, 240 грн — на рік. 

Окрім цього, була у видання і реклама. Вартість рекламної площі на той час складала 8 грн за 1 квадратний сантиметр на першій сторінці, 5 грн — на інших. Звісно, не гребували і політичною. Наприклад, ось стаття з рекламою проросійської партії «Опозиційний блок» (ребрендинг «Партії регіонів») за 2017 рік. При цьому ніде прямо не вказується, що це реклама. Все подають завуальовано.

Зоряна Міронішена і «період відлиги»

2019 рік — той час, коли у «Ірпінського вісника» нарешті з’явився проблиск надії на нормальне існування. У травні його очолила Зоряна Міронішена, а перед цим — в кінці 2018 року — під тиском громадськості газета врешті змінила статус з комунальної на приватну. В документах також оформили і нову назву — Приватне підприємство «Медіа-центр «Дієслово». 

І відтоді у «Ірпінському віснику» почалися справжні зміни і доволі позитивні. 15 липня вийшов 25 випуск видання, де на обкладинці вперше з’явилася інформація проти Карплюка, а саме про його опонентів — Олександра Горобця і Анжелу Макеєву. 

Але зміни не пройшли гладко — тоді вже ексмер не захотів випускати газету у вільне плавання незалежної журналістики. Хоч видання нібито звільнилось від контролю міськради, але за ним досі пильно стежили. І нове спрямування дуже не сподобалося колишнім контролерам.

«Днями ми опублікували матеріал про основного претендента на перемогу в окрузі — кандидата від Слуги народу, Олександра Горобця, чим дуже розлютили Карплюка та його оточення. В той же день мені подзвонили з оточення колишнього мера і в грубій формі сказали, що газета не може писати про Горобця, а має робити позитивні матеріали про Карплюка. Вся редакція газети була шокована подібним нахабством та неприкритим тиском на свободу слова. Звісно, я відмовила», — розповіла Міронішена.

В результаті вірний піарник Карплюка Петро Щербина дав наказ всім інстанціям, з якими співпрацювала газета, припинити будь-яку взаємодію. Але попри тиск, видання продовжувало працювати, хоч ексмер вочевидь уже будував плани як скоріше спекатися «неприємної перепони», яка відмовляється його славити.

Катерина Бурдега — останній цвях у труну «Ірпінського вісника»

Щастя відродження газети тривало недовго. І ось у 2022 році головною редакторкою видання стає бухгалтерка Катерина Бурдега, а власниками — поплічник Карплюка забудовник Антон Мирончук та медіа дружини ексмера ITV. До речі, за документами Зоряна Міронішена нібито й була одноосібною власницею і редакторкою видання до 2022 року, але є інформація, що газетою вже тоді керував Мирончук. Так би мовити, підпільно.

Хай там що, з таким оновленням всілякому розвитку настає кінець. Владу над тижневиком остаточно захоплює «покровитель», просуваючи потрібні наративи та ідеї. Видання знову перетворюється на рекламний проспект, де зрідка проскакує щось цікаве по типу сканвордів чи дитячої сторінки.

Воно й не дивно, адже нинішня головна редакторка, за всіма даними з відкритих джерел, до 2022 року не мала досвіду не те що в управлінні виданням, а просто в журналістиці. Її профільна освіта — бухгалтерський облік та оподаткування в ірпінському Державному податковому університеті.

«Тримаю в руках газетку «Ірпінський вісник» і дивуюся тому як головна газета міста перетворилась на рекламну брошурку політичної партії. Всі поштові скриньки забиті цією макулатурою, а людям не цікаво. Взяла собі пару штук, згодиться помити вікна.

Шкода саму газету та того скільки в неї було вкладено. З 16 повноцінних шпальт, які друкувались раніше, залишилось 8, з яких 6 —  реклама. Ні тобі новин, ні тенденцій», — поділилася у своєму фейсбуці враженнями від теперішнього стану видання ексредакторка Зоряна Міронішена.

Повернувши владу над газетою, Карплюк, як-то кажуть, почав відіграватися на повну. Видання стало його майданчиком не тільки для реклами, а й для виправдань під час політичних скандалів.

Наприклад, у номері від березня цього року вийшло величезне інтерв’ю з його поясненнями стосовно інформації про те, що місто так і не отримало у власність анонсований подарунок — новенький пам’ятник Тарасу Шевченку. Особливо цинічно ця стаття виглядає на фоні того, що річниці звільнення Ірпеня від окупації, яка була одночасно з цим скандалом, не присвятили ані рядка. Звісно, після реклами всіх можливих бізнесів ексмера та його вигадливого есе на тему «чий же врешті той пам’ятник» не залишилося місця.

І ця тенденція до погіршення якості матеріалів зовсім не йде на спад. Вже 18 червня у виданні вийшла стаття про те, що мер Ірпеня може сісти за ґрати на 5 років. За словами журналістів, йому інкримінували  кримінальне провадження щодо незаконного заволодіння ґрунтовим покривом земель. Мер начебто підписав підроблений протокол комісії, яка дозволила організувати сміттєзвалище на заплаві річки Буча.

Проте ніяких документів чи інших джерел, що могли б підтвердити цю інформацію, у тексті не було. Лише гучні заяви про те, що «Олександр Маркушин є абсолютним лідером серед усіх мерів Київщини за кількістю кримінальних проваджень та корупційних скандалів».

Наостанок

Дуже важко спостерігати за занепадом колись цікавих видань, особливо тих, що мають достатньо довгу історію. Ще важче, коли розумієш чиїх це рук справа і заради чого робиться. Можливо, колись у «Ірпінського вісника» ще буде шанс відродитися, але, мабуть, це таки малоймовірно, враховуючи настільки серйозно пошкоджену репутацію.