Гостомель

Розстріли в Гостомелі: перше розслідування Німеччини

24 лютого 2022 року сотні й тисячі автомобілів рухалися на Захід трасою М07, яка сполучає Київ і кордон з Польщею. Українці, передовсім жінки і діти, тікали від російських військ. Серед тих небагатьох, хто рухався у зворотному напрямку, був пожежник з німецького містечка Борна поблизу Лейпцига Стів М. Чоловік, який перебував у Німеччині, не вагаючись, скочив у свою “Шкоду”, щойно дізнався про вторгнення російської армії в Україну і помчав до Києва рятувати дружину та її сина. Німець одружився з киянкою лише кількома тижнями раніше. Вона мала з сином приїхати до Німеччини у квітні, лише чекала на отримання мовного сертифіката.

Драматичну історію подружжя згодом переповіли німецькі ЗМІ. Те, що сталося зі Стівом М. дорогою до Києва, DW вдалося реконструювати з матеріалів провадження, яке розслідували спершу в Україні, а згодом і в Німеччині.

Постріли з засідки

Вранці 25 лютого 2022 року позаду були півтори тисячі кілометрів і доба майже без сну. Стів М. перебував за лічені кілометри від української столиці, коли його зупинили постріли окупантів на виїзді з Гостомеля. За даними українського слідства, російські військові стріляли, сховавшись у лісі на узбіччі “варшавки”, як кияни називають трасу М07. “Постріли були як з автоматів, так і з кулеметів і навіть з гармати БТР. Вони стріляли з усіх засобів, які в них були”, – розповів у розмові з DW Дмитро Сітар, заступник голови Печерської прокуратури Києва, яка розслідувала провадження щодо прицільного обстрілу цивільних у Гостомелі.

Розстріляна "Шкода" Стіва М.. Кадр з відео, знятого очевидцем на телефон невдовзі після трагедії
Розстріляна “Шкода” Стіва М.. Кадр із відео, знятого очевидцем на телефон невдовзі після трагедіїФото: Kyiv City Prosecutor´s Office

Злий збіг обставин: військові сховалися у лісі на узбіччі буквально за 15 хвилин до того, як чоловік проїхав повз них. На годиннику була 8:40. “Це було перше авто, розстріляне росіянами”, – зазначає Сітар. Протягом наступних годин окупанти обстріляють ще більше десятка цивільних авто. “У кожному автомобілі можна було в середньому нарахувати 120-130 кульових отворів”, – розповідає прокурор. Результат: п’ятеро загиблих, наймолодшими з яких була пара 2000 року народження, а також восьмеро поранених.

Записи камер спостереження як ключовий доказ

Російські війська зайняли позиції у лісі на околиці Гостомеля після того, як потрапили під щільний обстріл сил оборони Києва менш ніж за кілометр звідси. Рухаючись до столиці, окупанти не змогли перетнути річку Ірпінь – вночі міст було підірвано. “Можливо, це була помста”, – припускає Сітар, відповідаючи на запитання DW про ймовірні мотиви російських військових, які обстрілювали цивільні авто. Прокурор говорить про холоднокровне й усвідомлене вбивство цивільних. “Не було попереджувальних пострілів, не було блок-постів для перевірки автомобілів. Була, вочевидь, команда стріляти на ураження по всіх автомобілях, які рухалися в їхньому напрямку”, – каже прокурор.

Кадр з відео, знятого камерою спостереження на магазині "Фора" поблизу місця злочину
Кадр із відео, знятого камерою спостереження на магазині “Фора” поблизу місця злочину. Ліворуч “омонівці”, ховаючись за БТРом, стріляють по цивільному автомобілю. Вогонь ведеться з бронемашини і стрільцями, що лежать на землі праворуч у кадріФото: Kyiv City Prosecutor´s Office

Пів року потому, після відступу російських військ, слідству вдалося ідентифікувати учасників розстрілу. Спершу слідчі встановили підрозділ Росгвардії, до якого належали стрілки, – підрозділ Красноярського ОМОНу. Про це свідчили як покинуті документи окремих бійців, так і чимало інших доказів, таких як написи на ящиках до набоїв. “Вони залишили по собі чорні шоломи, щити, кийки, гумові набої. Повний захист – коліна, лікті. Це спецзасоби для розгону мирних демонстрацій. Вони думали, що вільно проїдуть Київщиною, заїдуть до Києва і все, що на них чекає, це боротьба з мирними мешканцями, які виступатимуть проти окупації”, – припускає Дмитро Сітар. Прокурор координував багатомісячну роботу слідчих, які розслідували провадження за підозрою у воєнному злочині.

Портретні експертизи дозволили встановити особи п’ятьох підозрюваних стрілків – слідчі зіставили записи відеокамер зі знайденими фото “омонівців” у соцмережах і на сайтах російських силових відомств. Нині саме ці бійці в Україні є обвинуваченими в рамках заочного судового процесу. Позаду копітка робота – крім портретних експертиз, це ще й десятки балістичних, фототехнічних і судово-медичних експертиз. Важким виявився і збір даних від свідків і потерпілих. Адже багато з них невдовзі після тих страшних подій втекли від російських окупантів за кордон – до Німеччини та інших країн ЄС.

Кадр із відео, записаного камерою спостереження на "Форі", на якому видно російських військовослужбовців, автозаки і танки
На відео, записаному цією камерою на “Форі”, можна ідентифікувати обличчя деяких російських вояків.Фото: Kyiv City Prosecutor´s Office

Співпраця з німецькими правоохоронцями

Серед перших потерпілих, яких вдалося ідентифікувати українському слідству, був Стів М. За номерами його покинутого понівеченого автомобіля з допомогою бази даних прикордонної служби встановили ім’я власника і звернулися до німецьких колег з проханням взяти його письмові свідчення. Того дня чоловік вижив. Отримавши осколкові поранення голови, він вибрався з авто і втік. Як розповідає Дмитро Сітар, російські війська намагалися поцілити навіть у тих, хто після розстрілу авто вижив і ховався у лісі. Стріляли, як зазначає слідчий, навіть по жінці, яка зупинилася, щоб допомогти одному з поранених.

Коли місцеві побачили чоловіка з закривавленим обличчям на одній з вулиць Гостомеля, йому викликали швидку. Як після повернення до Німеччини Стів М. згодом розповів німецьким ЗМІ, через кілька днів він разом з лікарем, який лікував його у місцевій лікарні, втік з окупації на Вінничину, звідки той був родом. Туди ж невдовзі вдалося вибратися і дружині німця з сином.

Поранений німець із закривавленим обличчям тікає від російських вояків. Кадр із відео камер спостереження
Поранений німець із закривавленим обличчям тікає від російських вояків. Кадр із відео камер спостереженняФото: Kyiv City Prosecutor´s Office

На німця чекають у Києві

Два роки потому у Києві чекають на Стіва М., щоби він особисто дав свідчення в суді. Адже попри наявність у справі письмових свідчень потерпілих і свідків, українські суди враховують докази лише тоді, якщо свідки особисто виступають на процесі, зазначає Дмитро Сітар. Однак ще в грудні Стів. М. казав в у розмові з виданням Bild, що не хоче знову їхати в країну, де йде війна. “Я не хочу знову наражати себе там на велику небезпеку”, – зазначив він. Утім, раніше німець розповідав, що не шкодує, що в перші ж години повномасштабного вторгнення РФ поїхав рятувати дружину і прийомного сина. “Я і зараз скажу, що вчинив би так само, як я вчинив”, – сказав він після повернення до Німеччини телеканалу NDR.

Кримінальне провадження у Німеччині

Тим часом, як повідомили DW у Федеральній прокуратурі в Карлсруе, у Німеччині торік також відкрили кримінальне провадження за підозрою у воєнному злочині за фактом розстрілів у Гостомелі. У відомстві відмовилися розкривати подробиці, вказавши лише, що одним із потерпілих є громадянин Німеччини. Про те, що потерпілим у німецькому провадженні є саме Стів М., у січні повідомив телеканал ZDF. Наприкінці грудня міністр юстиції Німеччини Марко Бушманн (Marco Buschmann) зазначив в інтерв’ю агенції dpa, що німецьким правоохоронцям відомі особи стрільців, які стріляли в цивільних у Гостомелі. “Якщо ми зможемо затримати злочинців, вони постануть перед судом”, – наголосив міністр.

На відміну від України, заочний суд у Німеччині неможливий, пояснив у розмові з DW німецький експерт з міжнародного кримінального права Ґерд Ганкель (Gerd Hankel). Однак Ганкель вважає логічним, що саме події у Гостомелі лягли в основу першого німецького провадження щодо війни Росії проти України. “У цьому провадженні є не лише німецький потерпілий, що є для німецької громадськості логічним поясненням зусиль, яких докладає для розслідування Німеччина. Тут є і якісна доказова база, яка дає цій справі хороші перспективи в суді. Адже ніщо не було би гіршим для Німеччини, ніж взятися за справу зі слабкими доказами”, – зазначає правник, який працює у Гамбурзькому інституті соціальних досліджень.

Ганкель прогнозує, що навіть попри наявність відеозаписів та інших доказів того, що російські військові стріляли в цивільних, які не мали жодного стосунку до бойових дій, доводити провину у воєнних злочинах – справа нелегка. “Якщо росіяни й постануть одного дня перед судом, це буде дуже важкий процес. Захист стверджуватиме, що у машинах вони побачили партизанів і взагалі вони приїхали боротися з “нацистами”. Все це треба буде ретельно спростовувати”, – зазначає юрист.

Траса М07 з іншого ракурсу
Погляд на трасу М07 з іншого ракурсу. Праворуч – тінь від стіни магазину “Фора”, на якій було розташовано відеокамери. Джерело: Google MapsФото: Google Maps

Більше, ніж символічний процес?

Росія, де, імовірно, перебувають підозрювані, не видає власних громадян. Чи можна говорити, що кримінальне провадження в Україні та Німеччині проти ОМОНівців з Красноярська – більше, ніж суто символічний крок? Ґерд Ганкель нагадує, що злочини проти людяності і воєнні злочини не мають терміну давності, тому виключати, що рано чи пізно російські військові опиняться на лаві підсудних у Німеччині, на його думку, не можна. Крім того, наголошує юрист, кожне провадження, в якому задокументовано злочини проти людяності і воєнні злочини, є вкрай важливим. Адже з кожного окремого нападу російських вояків на цивільне населення в Україні складається загальна картина систематичного терору, наголошує він.

У випадку провадження щодо нападу на Стіва М. та інших потерпілих у Гостомелі два роки тому без інтенсивної співпраці між Україною й Німеччиною розслідування навряд чи мало би успіх, відзначають слідчі й експерти. Ґерд Ганкель звертає увагу на ще один важливий аспект. “Важливо, щоби потерпілі отримали правові підстави домагатися від Росії компенсацій за скоєне. Для цього потрібно використовувати заморожені російські активи”, – каже юрист. На його переконання, саме зібрані правоохоронцями докази систематичних злочинів російських військових проти цивільного населення можуть у майбутньому стати підставою для позовів щодо компенсацій.

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *