Be.GOODi Головне Ексклюзив

«Самолікування ПТСР вбиває. Напишіть жирним шрифтом»: чому сьогодні ми всі в групі ризику посттравматичного стресового розладу та що з чим робити?

З плином війни ви почали помічати зміни у своєму психологічному стані: проблеми зі сном та емоціями, порушення сну, гіперзбудженість, надмірна дратівливість, головний біль?.. Це може бути ознаками серйозного психічного захворювання – посттравматичного стресового розладу, лікувати який обов’язково треба зі спеціалістами, адже сам він не мине й загрожує нам навіть смертю. Головне підґрунтя цього розладу – травматична подія, яка несе загрозу життю або ядру особистості. А сьогодні ми всі стикаємося з ними мало не щодня: тож, ми всі у групі ризику. Чи можливо запобігти ПТСР, як правильно його лікувати, які симптоми кричать про необхідність звернення до лікаря, а також яким чином кожен з нас може отримати безкоштовну спеціалізовану допомогу при ПТСР – відповіді в інтерв’ю з професором медицини, патофізіологом Віктором Досенко, який сьогодні працює над створенням Національного центру ПТСР. 

Віктор Досенко – професор, доктор медичних наук, патофізіолог завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Із командою однодумців він 2023-го року заснував День скринінгу (ред. – система первинного обстеження з метою виявлення випадків захворювання) ПТСР в Україні – 27 червня. 

Починаючи з цього дня, також тепер в Україні проводиться місяць обізнаності про ПТСР. Таким чином Віктором організовано вже дві міжнародні конференції з питань впровадження світових практик діагностики та лікування ПТСР в Україні. Матеріали цих конференцій є у відритому доступі й будуть корисні лікарям усіх спеціальностей, зокрема й сімейним, адже вони повинні правильно діагностувати ПТСР у своїх пацієнтів і направити їх за спеціалізованою допомогою. 

Матеріали доступні за посиланнями – перша та друга конференції.  

«У World Journal of Biological Psychiatry викладено наші перші результати з експериментального дослідження ПТСР в Україні»

Як давно ви займаєтеся вивченням проблеми ПТСР? Що вас підштовхнуло до цього?

Ми звернули увагу на цю дотичну до війни проблему 2019 року. Людей з ПТСР ставало все більше і більше – і мене навіть здивувало, наскільки невивченою і цікавою є ця проблема у світовому аспекті. Безпосередньо до цього мене наштовхнула магістерка Київського національного університету Анастасія Кліменко, звернувшись до мене з бажанням вивчення проблеми ПТСР. Так зібралася велика наукова команда. Це відбулося дуже легко, адже нова тема зацікавила багатьох молодих талановитих людей, студентів, також нам допомагали досвідчені співробітники. Наразі тільки в цьому році все закінчилося публікацією в авторитетному журналі World Journal of Biological Psychiatry. Там викладено наші перші результати з експериментального дослідження ПТСР в Україні.  

У чому конкретна небезпека ПТСР для здоров’я та, кажуть, навіть для життя людини?

Це прискорене старіння організму. Тобто збільшення ймовірності розвитку усіх хвороб, пов’язаних із віком: артеріальна гіпертензія, інфаркт, автоімунні захворювання тощо.

«У кожного з хворих застрягає ржавим цвяхом цей жах, якого мозок самостійно позбутися не може».

Наскільки сьогодні українське суспільство «заражене» ПТСР і як на це впливає війна? Чи є якась специфіка для регіонів Київщини, які пережили окупацію?

Слово «зараження» ви гарно застосували, тому що це насправді епідемія чи навіть пандемія, хоч цей термін належить до лексики інфекційних хвороб. Але коли захворювання стає надзвичайно поширеним, до нього застосовують саме такі інфекційні терміни. Посттравматичний розлад, його імовірність і частота, за всією міжнародною науковою інформацією, зростає під час війни. 

Війна в нас, як відомо, почалася в 2014 році. І тому вже з того часу зростала кількість випадків ПТСР. А повномасштабне вторгнення залучає до цієї воронки і цивільне населення, яке також страждає від вибухів і безпосередньо контактує тепер зі смертю. Цей безпосередній контакт зі смертю є основним визнаним тригером, запускаючим моментом для виникнення цього стресового розладу. 

Війна збільшує кількість хворих на ПТСР до 25-30% населення. Якоїсь специфіки для регіонів і взагалі для цивільних і військових, скоріше, немає. Захворювання є захворювання. Що саме було безпосереднім тригером – зґвалтування чи катування, чи побиття, чи втрата близьких – не є принциповим. Далі ідуть закономірності того ж самого патологічного процесу – у кожного з хворих застрягає ржавим цвяхом цей жах, якого мозок самостійно позбутися не може. І, власне, тут і потрібна вчасна діагностика, психіатрична діагностика і психотерапевтичні втручання.

МОЗ визначає факторами ПТРС наджахливі події на кшталт фізичних тортур чи життя в гарячих точках. Насправді це так чи травмувати людину зі шлейфом розладу можуть і менш значні події?

МОЗ це не визначає, а цитує міжнародне визначення посттравматичного стресового розладу. Просто жахливі події ще додають до цього моральну травму. Жахливі події чи моральна травма можуть бути факторами, які індукують розвиток ПТСР. Одразу скажу, що далеко не в усіх. У певної частини людей виникне, а в певної – ні, при тому, що люди знаходилися в однаковій ситуації. Тобто йдеться про певну генетичну схильність і схильність, яка пов’язана з попереднім досвідом. Як людина жила, у яких умовах формувалась, чи є в неї соціальна підтримка, чи є родина, чи є досвід вживання наркотичних речовин, чи алкоголю, чи був досвід інших психічних патологій, депресій. Це все разом збільшує імовірність розвитку ПТСР. Але знову-таки людина може бути з ідеального середовища, з ідеальною освітою, все в неї буде добре, але за певних обставин все одно в неї може виникнути посттравматичний стресовий розлад.

Жахливих чи якихось додаткових подій не потрібно. Потрібно один раз зіткнутися з жахливою травматичною подією, яка ставить тебе за крок до загибелі. Або інший варіант. Про моральну травму я вже обмовився – коли подія різко контрастує, виходить за межі сприйняття певної людини, її переконань стосовно того, що є добром і злом, як може бути, а як не може бути категорично. Тобто це такий постріл по ядру особистості. Коли уражуються її переконання і розуміння, що воно так ніяк не може бути – хоча людина сама нічим не ризикувала і не могла загинути в цій ситуації, але моральна травма відбулася. Це ще один фактор для розвитку посттравматичного стресового розладу.

«За певних обставин у певному окопі чи в певному бомбосховищі, чи де завгодно у певних людей виникає ця травматична історія, а в інших – ні»

Існує думка, що насправді індивідуальна вразливість — ключовий фактор розвитку ПТСР. Тобто дуже чутливі люди можуть отримати розлад навіть від звичайних життєвих ситуацій. Як з цим жити, чи можливо до цього якогось підготуватись, щоб убезпечити себе від ПТСР?

Ні, ця думка хибна. Будь-яка людина, будь-яка потужна, незламна, витривала, тренована людина може отримати посттравматичний стресовий розлад. Не факт, що чутливість цьому сприяє. Є генетична схильність до захворювання на ПТСР, але знов-таки залишається дуже високий відсоток того якогось випадкового фактора: чому за певних обставин у певному окопі чи в певному бомбосховищі, чи де завгодно у певних людей виникає ця травматична історія, а в інших – ні.

Ніякої профілактики ПТСР ніхто не вигадав і ніхто не пропонує. Що ми можемо порадити чутливим людям? Стати менш чутливими, адаптуватися, розуміти. Потрібна готовність до цього. Вона певною мірою буде зменшувати ймовірність ПТСР. Тобто, якщо психологічний і психічний стан людини вже порушений (є депресія або тривожний розлад, або ще щось), імовірність виникнення ПТСР в разі потрапляння в травматичну ситуацію зростає. Тому, напевно, так, треба лікувати наявні психічні захворювання для того, щоб зменшити ймовірність розвитку ПТСР. Але це наукою на сьогодні ніяк не підтверджується. Просто вважається, що попередні психічні патології збільшують імовірність розвитку посттравматичного стресового розладу.

Чи може людина самостійно діагностувати в себе ПТСР? Чи є якісь ознаки, які свідчать про гостру необхідність звернення до лікаря? До якого спеціаліста треба звертатися в першу чергу?

Діагностувати не може. Діагноз ставить тільки фахівець. Тільки психіатр у всьому світі має бути долучений саме до діагностики, розпізнавання того чи іншого психічного захворювання, зокрема посттравматичного стресового розладу. 

Але людина може застосувати самоопитувальники. Перший такий самоопитувальник ми зараз активно поширюємо в Україні. Це п’ять питань від фахівців Національного центру з вивчення ПТСР у США. Тобто ми дуже добре подумали і поставили людині не 20, не 30, не 100 питань, а звузилися в скринінгу цього захворювання до п’яти питань. Три позитивних відповіді є необхідністю звернутися до фахівця, який вже підтвердить ці дані скринінгу або скасує, поставить або не поставить діагноз посттравматичного стресового розладу.

«Рекомендація друзів, які лікувалися у певного фахівця, працює найкраще. На жаль, це єдиний спосіб в Україні: дипломам і сертифікатам у нас вірити не можна»

Чи можна якось запобігти формуванню ПТСР на стадії ще травмуючої ситуації?

Ні, ніяк.

Як людина може самостійно підтримати себе при ПТСР, якщо немає змоги звернутися до лікарів?

Самолікування вбиває. Напишіть таким жирним шрифтом капслоком: самолікування вбиває, ніякого самостійного лікування ПТСР немає і бути не може в цивілізованих країнах. 

Як це немає змоги звернутися до лікарів? Є така можливість і у цивільних, і у військових, є фахівці. Просто інколи треба докласти певних зусиль для того, щоб отримати спеціалізовану допомогу. Гарячих ліній купа, абсолютно безкоштовних, прийоми є. Це все потребує покращення, але сказати, що в Україні немає можливості отримати медичну спеціалізовану допомогу при ПТСР було б не справедливо. І фахівці в нас є, і достатня кількість підготовлених психотерапевтів, яких знайти буває дуже важко і дуже важко розібратися, хто перед тобою: шарлатан чи насправді фахівець. Але це тема окремої бесіди. 

Наразі ж у нас рекомендація друзів, які лікувалися у певного фахівця, працює найкраще. На жаль, це єдиний спосіб в Україні: дипломам і сертифікатам у нас вірити не можна. 

Примітка – ред.: як отримати безкоштовну допомогу при ПТСР?

За рекомендацією Міністерства охорони здоров’я України, звернутися до лікаря у разі появи будь-яких симптомів ПТСР треба якнайшвидше. У першу чергу, ви можете звернутися до свого сімейного лікаря. За потреби він направить вас до психотерапевта, психолога чи психіатра, який має надати вам послуги безкоштовно згідно з державною Програмою медгарантій. 

Також ви можете знайти відповідні заклади, які працюють з Національною службою здоров’я України на інтерактивній мапі на сайті НСЗУ в розділі «Е-дані» – «Аналітичні панелі» – Надавачі медичної допомоги за напрямом «Психологічна та психіатрична допомога».

Авторка: Аня Алляйн.

Related Posts