Секта, корупція, брудні політичні ігри і недолугі віршики — аналіз кар’єри карплюківського політтехнолога Петра Щербини
Позаяк вам сподобався матеріал про таємниці секретарки Ірпінської міськради Анжели Макеєвої, ми вирішили продовжити цю рубрику. Тож, сьогодні розповідаємо про ще одного доволі цікавого персонажа приірпінської політичної тусовки — політтехнолога ексмера Володимира Карплюка Петра Щербину.
Початок політичної кар’єри
Петро Щербина, що народився в невеличкому селі Сушки Коростенського району Житомирської області, де мешкає 253 особи, міг би так і залишитися звичайним сільським парубком, якби не надмірно високі амбіції та прагнення до шалених прибутків. Місію потрапити у закритий «світ впливових людей» Щербина розпочав, звісно ж, зі знайомства з дотичними до них осіб.
І можна сказати, що у цій грі на виживання у політичному світі він був досить вправним. Адже зневажаючи будь-які принципи моралі, граючи на зіткненні інтересів різних політиків та постійній боротьбі за переділ влади, свідомо поширюючи неправдиву інформацію та публікуючи провокаційні замовні матеріали, з часом став мільйонером.
Спочатку, у 2000 році, юний Петро почав торувати шлях у медійній кар’єрі — став позаштатним кореспондентом відділу політики інформагентства УНІАН. У 2002 почав роботу в аналітичному центрі «Інститут реформ», як керівник пресслужби. У 2003—2004 працював кореспондентом відділу політики у газеті «Понедельникъ».
Але досить швидко Щербина зрозумів, що одна лиш журналістська праця не дуже то й прибуткова. Тому у 2004 він розпочав свій вхід в політику, влаштувавшись на роботу одним з численних помічників прессекретаря тодішнього Президента Віктора Ющенка.
Далі потрапив під крило ексмера Києва: у 2008 році став керівником інформаційного центру виборчого штабу Леоніда Черновецького та Блоку Леоніда Черновецького, паралельно обіймаючи посади в комунальних ЗМІ столиці. Зокрема, був першим заступником головного редактора газети «Хрещатик», а потім дослужився до в. о. головного редактора газети Київської міської ради «Українська столиця».
Щербина також координував зовнішні комунікації у Київському медіахолдингу, де працював під керівництвом одіозних проросійських медіаконсультанта Казбека Бектурсунова та журналіста Дмитра Джангірова.
У 2009 році намагався почати своє перетворення на більш самостійну фігуру — ініціював створення PR-агентства «Media Brand». А вже у 2010 році став співзасновником інформаційної агенції — Regionews, яку у 2018 році він переєструє на своїх підставних осіб. До речі, досить цікаво звідки в молодої людини, яка більшість часу працювала у сфері комунальних ЗМІ, взялись кошти на такі проєкти.
Хоча стривайте, за дивним збігом обставин через рік після заснування агенції ним вперше зацікавились правоохоронні органи. Робота у комунальних ЗМІ завершилась для Щербини кримінальними справами, відкритими СБУ за розтрату 1,5 млн державних коштів. За матеріалами слідства, йому загрожувало 6 років ув’язнення, але магічним чином справи «поховали», а винуватця відпустили без покарання. Після такого факту стає ясніше яким чином були добуті кошти на власні бізнеси.
Щербина встиг потрудитися і для «Партії Регіонів». В часи Януковича він працював в апараті та приймальні тодішнього міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка.
Але найбільшу «славу» здобув як медіаконсультант скандального засновника секти «Посольство Боже» Сандея Аделаджі, проти якого відкрито 5 кримінальних проваджень, в тому числі за шахрайство в особливо великих розмірах. Щербина контролював, щоб журналісти не задавали його шефу неприємних питань, при чому не гребував навіть тим, щоб погрожувати «неугодним».
І навіть після того, як він нібито відійшов від сектантських справ, пастори з піраміди Аделаджі якимось дивним чином опинилися в компанії «Нових облич». Юлія Кульчицька навіть отримала посаду. Та сама, яка звозила автобуси на антимайдан.
Новий дім, старі проблеми: як продовжилась кар’єра Щербини на Приірпінні
Після того як позиції клану Черновецького та Аделаджі послабли, Щербина перебрався у Приірпіння, де продовжив працювати на місцевих політиків.
Був організатором піар-кампанії з агітації за Петра Порошенка в Приірпінні. За свідченням потерпілих, Щербина здійснював тиск, погрожуючи та вимагаючи, щоб люди підтримували кандидатуру чинного тоді Президента, адже він, за їхніми словами, пообіцяв їм після виборів «політичний дах».
Також на місцевих виборах він супроводжував дерибанника Біличанського лісу — депутата Коцюбинської ради Володимира Жаркова. Під час кампанії Жарков, попри те, що брав участь у дерибані лісу, з легкої руки Щербини позиціював себе як захисник лісу і борець за природоохоронний статус. З подібною риторикою він виходив на пресконференції до столичних журналістів, які могли не повною мірою розбиратися в регіональній політиці маленьких населених пунктів.
Коли ж на пресконференцію в УНІАНі спробував зайти журналіст Максим Савчук, який слідкував за темою дерибану Біличанського лісу й розумів справжні мотиви кандидата Жаркова, Щербина у властивій йому манері спілкування із журналістами зі скандалом не допустив Савчука до участі.
Також Щербина допомагав налагодити політичну кар’єру не лише однопартійцеві Володимирові Карплюкові, але і його куму — ексрегіоналові Анатолію Федоруку. Тоді слава у нього була не надто хороша. Люди знали Федорука як активного учасника дерибанної схеми так званого Бучанського межигір’я для родини екснардепа та комуніста Ігоря Калєтніка. Але саме Щербина взявся це змінити.
Під час парламентської кампанії у 2014 році ЗМІ ТОВ «Media Brand», яке належить Щербині, як тільки можна піарили кандидата в нардепи Анатолія Федорука. Для того, щоб провести ексрегіонала до парламенту, Щербина не гребував нічим. В його інформаційній агенції поширили інформацію про те, що Федорук — другий мер в Україні після міського голови Львова — Садового. Тільки от досить дивно, що сама Буча в рейтингу міст — на 29-му місці, а її міський голова чомусь аж на 2-му.
Але ніяка брехня та маніпуляції так і не вибороли Федоруку жаданого теплого місця в парламенті.
Я не я, і хата не моя: як Щербина веде боротьбу із цифровим слідом своїх «подвигів»
Також якраз під час парламентських виборів Щербина спробував відхреститися від того, що супроводжував у 2010 році кампанію безпосередніх дерибанників Біличанського лісу. Але доказами є не лише фото активістів та свідчення журналістів. Вікіпедія зберігає правки й фіксує авторів, які вносять зміни.
Сторінка Wiki про Коцюбинське свідчить, що користувач Petroshcherbyna системно видаляв згадку партії «Пряма дія», до якої тоді належали Жарков та чинний представник «Нових облич» Сергій Даніш, поряд із дерибаном Біличанського лісу. І при цьому Щербина каже, що «Пряма дія» не була його клієнтом.
Також Petroscherbyna не забував і про сторінку Петра Щербини у Wikipedia. Хоч наразі вона недоступна через, вочевидь, забагато правок і махінації (Вікіпедія забороняє редагувати сторінки про себе самостійно), але інтернет і досі все пам’ятає.
З цієї сторінки користувач Petroscherbyna систематично прибирав згадку про те, що Петро Щербина працював на Аделаджу. Також він активно хотів видалити інформаційний блок, де йшлося про його клієнтів. Зокрема у ньому була згадка про те, що у 2004-му році, коли відбувся перший Майдан, Щербина працював у штабі Януковича.
Хоча є ще й варіант, що Щербина врешті самостійно видалив цю сторінку. Натомість він створив собі сайт, присвячений тільки одній його особі. Саме його зараз вибиває одним із перших у пошуку.
Через те, що Щербина дуже сильно хоче позиціюватися не як технолог дерибанників, а як поет та журналіст, про це на сайті опубліковано найбільше інформації. Навіть окрема вкладка поезія присутня, але чомусь лише з двома віршами.
Про свою кар’єру медіаконсультанта та політтехнолога згадує лише побіжно. Нібито брав участь у 15 виборчих кампаніях, а чиїх — невідомо. Іменної згадки була гідна лише співпраця з українським рок-гуртом «Друга Ріка» та її солістом Валерієм Харчишиним.
Кращі друзі навіки: як Щербина на Карплюка працював
У 2014 доля нарешті звела відомих у Приірпінні поплічників Володимира Карплюка та Петра Щербину. Можливо, міцною запорукою їхньої дружби став той факт, що і сам ексмер мав за плечима сектантське минуле. Він до останнього зберігав у себе на каналі інтерв’ю для «АллатРа», попри те, що секта виправдовувала вбивства росіянами українців у Бучі та Ірпені.
«Під виглядом «місіонерства» учасники релігійної секти виправдовували збройну агресію рф та публічно просували кремлівську ідею про створення «союзу слов’янських народів» під керівництвом москви. Фігуранти організували чітку ієрархічну структуру та власні «представництва» в кожному обласному центрі нашої держави. Ці осередки АллатРа масово закликали місцевих жителів приєднуватися до секти та розповсюджувати ідеї кремля», – повідомляють в СБУ.
Можна сказати, що Карплюк найуспішніший та найдовший «проєкт» Щербини. Бо наразі він і досі позиціює себе як політтехнолог, медіаконсультант та піар-менеджер ексмера. Щоправда, не так публічно, бо якщо раніше він був заступником голови політичної партії «Нові Обличчя», то зараз пішов у тінь.
Хоча останнім часом Щербина дав про себе знати громадськості, так би мовити, не в дуже приємному світлі. На початку вересня 2024 року його застали в не зовсім адекватному стані в одному із ресторанів. При чому, вів себе він, м’яко кажучи, геть не по правилах етикету — роззувся посеред закладу і, лежачи, ледь не закидав ноги людям на голови. Можливо, стає настільки важче відбілювати репутацію Карплюка (хоча як відбілити те, чого нема), що вірному помічнику доводиться працювати під якимось «допінгом».
Загалом подвигів на цьому посту у Щербини було багато. Мабуть, можна написати цілу книгу з його брудними маніпуляціями та піарними техніками. У роботі він доволі часто, якщо не завжди, використовує неетичні методи проти опонентів замовника. Зокрема, провів низку інформаційних кампаній з дискредитації політиків, представників правоохоронних органів ірпінських активістів тощо. Але згадаймо найцікавіші приклади.
1. На замовлення Карплюка він організував в Ірпені фейкові «громадські слухання» та навалу «тітушок» на сесії міської ради під час прийняття Генерального плану, проти якого протестували місцеві мешканці.
2. Був одним з організаторів створення та реалізації протиправних схем у сфері землекористування, тобто проведення «тіньових» оборудок із майном комунальної власності Ірпінської міської ради.
Для реалізації зазначених схем він особисто підбирав підставних осіб (так званих «фунтів»), на яких надалі рішенням міськради, реєструвались земельні ділянки в межах Ірпеня і Бучі. Потім цю землю використовували для незаконної комерційної забудови всупереч інтересам громади та природоохоронного законодавства.
Так він і зміг розпочати ще й «ларьочний бізнес» в Ірпені. У 2019 Щербина отримав у власність ділянку в центрі Ірпеня, призначену для будівництва гаражів. На цьому місці довгий час комунальними службами перекладались міські комунікації, хоча за законом це мав робити власник ділянки власним коштом. На 69 сесії Ірпінської міської ради цільове призначення землі за дивовижним збігом вигідно змінили з будівництва індивідуальних гаражів на спорудження будівель торгівлі.
3. Під час передвиборчої кампанії у 2019 піарники Карплюка, керує якими Петро Щербина, майже два тижні перед виборами розповсюджували рейтинг, згідно з яким мав перемогти Карплюк, розраховуючи на збільшення таким чином своєї підтримки. Та реальні результати довели, що рейтинг був сфальсифікованим, адже Карплюк набрав вдвічі менше голосів.
4. Також під час кампаній «Нові обличчя» неодноразово крали ідеї загальнонаціональних партій. І якби ж то все обійшлось лише плагіатом. Окрім краденої реклами, весь Ірпінь був завішаний бордами з ери совка та дуже дивними оголошеннями з непристойним підтекстом.
5. Окрім того, що під владою Щербини та Карплюка знаходяться безліч кишенькових ЗМІ (до речі, плануємо ще один матеріал і про них), сам Щербина вирішив проявити ще більшу ініціативу і створив телеграм-канали «Активісти Ірпеня» та «Депутати Ірпеня», де вже без сорому і досі висміює неугодних, не прикриваючись більш офіційним медійним стилем. Чому ж ми вирішили, що ці канали у його власності? Все просто — достатньо прочитати лише декілька постів, які чомусь дуже вигідно висвітлюють тільки проколи потрібних людей, і дуже непідозрілі поетичні шедеври (не забуваємо, що Щербина на дозвіллі полюбляє писати віршики).
6. У січні 2023 року він також активно піарився на презентації книжки «Битва за Ірпінь». Під час заходу Щербина намагався вдягнути на себе маску патріота, літератора і волонтера, вочевидь, забуваючи свої грішки щодо міста. Звісно, «титанічна літературна праця» Щербини виявилась недешевою. На 1000 примірників Мінкульт виділив з держбюджету 495 тис. грн. При тому, що книги інших відібраних авторів були майже вдвічі дешевшими.
І далі, повірте, можна продовжувати нескінченно. Він запускав фейки про те, що поліція причетна до наркоторгівлі, використовував брудні маніпуляції на першому хворому на коронавірус в Ірпені, дискредитував прокуратуру через арешти забудов, експлуатував навіть дітей для політичної агітації, поширював сексистську рекламу і ще багато чого іншого.
І навіть такий великий текст не охоплює всього жаху, яким займався Петро Щербина, аби вилізти на вищий щабель своєї кар’єри. Це людина, яка буквально готова йти по головах заради своєї мети. І попри те, що громадськості вже набридли його брудні політичні ігри, він і далі продовжує «пропихати» свого протеже Карплюка всіма правдами і неправдами. При цьому, старанно приховуючи як свої, так і його грішки. Але ми тут, аби люди пам’ятали, і зробимо все, щоб правдивий інформаційний слід про Щербину залишався у мережі.
