Воскресіння мертвих для чайників: як карплюківці укладали угоди з мертвим ФОПом та вийшли сухими із води

У ЗМІ нещодавно обговорювали той факт, що колишній очільник Ірпеня Володимир Карплюк досі називає себе мером і, окрім цього, постійно розповідає про свої здобутки для міста. Але чомусь пам’ять ексмера абсолютно викреслює всі грішки, скоєні на посаді. Бо таких назбиралось би на чималеньку книгу. 

При чому, серед очевидних справ про незаконну забудову чи катастрофічну шкоду екології є й історії рівня наукової фантастики майбутнього. Адже якимось чином у далекому 2016 році Карплюку та його поплічникам вочевидь вже були доступні дивовижні технології воскресіння людей. Тож, сьогодні поговоримо про горезвісну справу «безсмертного ФОПа».

Якщо ви думали, що такі дива належать виключно до кінофільмів чи літератури, то маємо новину: в Ірпені це вже давно реальність. Вісім років тому ФОПом тут став покійник і навіть заснував цілу фірму, яка отримувала бюджетні мільйони! Очолював цю науково-фантастичну сагу, звісно, не хто інший, як колишній мер Володимир Карплюк і поплічники. Зокрема, його заступники Дмитро Христюк і Лідія Михальченко. Загадковий підприємець Віталій Дасюк, про якого йде мова, за документами, розпочав активну підприємницьку діяльність вже після своєї смерті у 2012 році.

Родичі покійного Дасюка підтвердили, що той ніколи не займався підприємницькою діяльністю, а паспорт покійного був зданий до сільської ради під час оформлення свідоцтва про смерть. Рідний брат небіжчика зазначив, що документ міг бути використаний шахраями для створення фіктивного бізнесу.

Дмитро Христюк у цій справі взяв на себе роль лідера договорів з «безсмертним» Дасюком. Саме він, як член виконкому, підписував більшість з них. Але чомусь підписи самого підприємця на цих документах були аж надто підозрілі (дійсно дивно чому, не дуже попишеш після декількох років на тому світі). Лише погляньте на приклади документів — три угоди з однією людиною, а підписи змінюються, ніби їх наносили геть різні люди (цікаво чому так). 

А поки Христюк роздавав фейкові автографи від імені покійного, бюджет Ірпеня худнув на очах. Загалом через цю схему, як стверджують правоохоронці, було виведено мільйони гривень із міського бюджету. Прокуратура Київської області заявила про суми у 5–6 мільйонів гривень, а загальні збитки сягають 21 мільйона гривень.

Наприклад, ФОП Дасюка у 2016 році виграв тендер на ремонт тротуарів по вулиці Найкращій в Ірпені. Сума договору склала 1,2 мільйона гривень. Підписувала договір якраз таки Лідія Михальченко.

Окрім цього, він отримав підряди на ремонт спортзали у школі №18 (94 тисячі гривень) та туалетів у школі №17. У кожному договорі помітно різницю у підписах покійного. За словами прокуратури, ці підписи підробляли у складі злочинної організації, створеної Христюком, Карплюком та іншими чиновниками.

У серпні 2017 року за цю справу Христюк отримав підозру. Проте і тут не розгубився – у прокуратурі йому раптом стало «незрозуміло», чому йому взагалі пред’являють підозру. За словами чиновника, це було політичне замовлення, не інакше.

Дії Христюка були кваліфіковані за кількома статтями Кримінального кодексу, включаючи ст. 255 (створення злочинної організації), ст. 191 (привласнення або розтрата майна), ст. 358 (підроблення документів), ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю). Проте, попри докази, представники міської ради відмовлялися коментувати ситуацію.

Як бачите, не лише підробленими документами замастив свою репутацію колишній заступник мера: дійшло навіть до зброї. Під час обшуків у Христюка раптом знайшли небезпечний «трофей» у вигляді набоїв, про які він, певно, «забув» розповісти правоохоронцям. За його словами, набої йому підкинули. Адвокат Христюка наголошував, що їх чиновник знайшов на стоянці біля будинку, а потім чомусь вирішив принести додому і навіть покласти в сейф. Планував здати в правоохоронні органи, але мав рано їхати у відрядження і не встиг. Усі ж би так зробили з підозрілою зброєю на вулиці, чи не так?

Навіть на тому світі відпочити не дадуть: як на покійного Дасюка відкрили ще один бізнес

Важливим елементом схеми стало ТОВ «Буденергосоюз», зареєстроване у 2016 році. Його директором також значився Дасюк. Правоохоронці встановили, що товариство було створене за підробленими документами. Власником і керівником виступав громадянин Грузії Шота Махарадзе, який використовував фальшивий паспорт, на ім’я Віталія Дасюка. 

Як з’ясувалось, в паспорт покійного Дасюка було вклеєне фото Махарадзе. За словами прокурора, що розглядав справу, Махарадзе, нібито нічого не знав про це, а його дані використав ірпінський підприємець Валерій Кенсицький. Саме він був першим засновником «Буденергосоюзу», ще до того, як у документи вписали Дасюка. Також у договорах, які підписувалися від імені покійного, від руки вписаний мобільний номер саме Кенсицького.

Інформації про нього небагато. Він зареєстрований як приватний підприємець та отримував кілька підрядів від Ірпінського виконкому. Однак зв’язатися з ним журналістам під час тодішнього розслідування не вдалось, а зараз і поготів. Через Facebook їм вдалося знайти його сестру, яка повідомила, що брат перебував під арештом з літа 2017 року. За версією прокуратури, саме Кенсицький «воскресив» Дасюка, діючи за попередньою змовою з ірпінською адміністрацією.

Звісно ж, всі факти вказують на те, що підприємець був добре знайомий з Христюком. На сторінці Кенсицького у Facebook є десятки світлин, але дві з них привертають увагу. На першій він із келихом вина в ресторані за одним столом із колишніми заступником мера Ірпеня та радником міського голови Максимом Плешком. Плешко раніше вже з’являвся у судовій справі Христюка. На іншій фотографії Христюк навіть сам «тегнув» Кенсицького.

На запитання про знайомство Христюк відповів: «Я з паном Кенсицьким особисто знайомий. Але це знайомство… Я зі всіма в Ірпені знайомий. Мало того – ми дуже багато заходів там проводили. І ми спілкувалися. Але жодного відношення до його підприємницької діяльності я не мав і не маю».

Цікаво, що під час розслідування з’ясувалося, що ТОВ «Буденергосоюз» вигравало тендери не лише в Ірпені, але й у сусідніх районах. Наприклад, у Гребінках Васильківського району товариство отримало контракт на встановлення трибун на стадіоні вартістю 274 тисячі гривень, а в Яготині підписало договір на розробку проєкту критого басейну на стадіоні «Колос».

Не Дасюком єдиним: на яких іще фейків реєстрували бізнеси в Ірпені

Мобільний номер Кенсицького фігурує також у низці інших договорів Ірпінської мерії, але вже з іншими назвами компаній. Наприклад, «Лігабуд Груп» зареєстрована у 2017 році. Засновником і директором цієї компанії був Микола Звягінцев, який, як і Дасюк, отримував мільйони гривень за ремонтні роботи лише на папері.

Звягінцев прописаний у селі Черняхівка, Чернігівської області. На місці реєстрації журналісти знайшли зовсім іншу людину, яка порадила шукати Звягінцева у Ніжині. Але і там його не знайшли. Ще у 2016 році на сайтах з пошуку роботи Звягінцев шукав вакансії з зарплатою у 3 500 гривень. На дзвінок за вказаним номером відповіла його співмешканка, пояснивши, що два роки тому чоловік вийшов з в’язниці, а рік тому у нього стався інсульт. Вона додала, що всі документи, пов’язані зі справою, оформлювалися на його старий паспорт, і сам він нічого не підписував. До того ж в Ірпені вони ніколи не були.

Ще однією підприємницею, яка фігурує у схемі, є Тетяна Січкаренко. Вона зареєструвалася як ФОП 11 липня 2016 року, а вже у вересні отримала перший договір з Ірпінською міською радою. Незадовго після підписання документів їй перерахували передоплату за роботи. Після отримання кількох мільйонних підрядів, Січкаренко припинила підприємницьку діяльність. За місцем реєстрації її знайти не вдалося, сусіди стверджують, що вона там практично не з’являється.

Щоб проілюструвати наскільки абсурдними були деякі замовлення, наведемо ситуацію. На вулиці Підгірна в Ірпені, яка є гордістю міської влади, одній й ті самі роботи виконувався двічі. Спочатку, у 2016 році, роботи з виторфування місцевості були доручені справжній будівельній компанії, яка їх, очевидно, завершила, що зафіксовано на відео у вересні того ж року, де директор КП «ІРПІНЬЖИТЛОІНВЕСТБУД» Ігор Дворніков розповідає, що майже всі роботи з вивезення торфу вже зроблені. 

Проте через три місяці міськрада чомусь уклала нові договори з підставними компаніями Дасюка і Січкаренко на виконання того замого завдання.

За словами колишнього мера Володимира Карплюка, вся ця справа політична і він активно намагався знайти в ній винних (чи правильніше сказати «крайніх», на кого можна спустити всіх собак): «Стоїть питання інше. Потрібно вияснити, хто реєстрував такі підприємства, хто ставив свій підпис». 

До речі, такою ж схемою подвійного замовлення скористалися при будівництві парку «Центральний», яким опікувалися вищезгадані «ІРПІНЬЖИТЛОІНВЕСТБУД» та Ігор Дворніков. У 2016 році Карплюк підписав договір із підконтрольним комунальним підприємством. Документ мав на меті створення проєктної документації на будівництво парку. Проте виявилось, що на момент підписання договору його вже й побудувати встигли. Судові засідання з приводу цієї справи досі тривають. Причетний до махінацій Дворніков втік за кордон, а Карплюк лишився і розповідає, що все було сфабриковано його конкурентами. 

Останні замовлення підставним ФОПам робилися навесні 2017 року. Як тільки справою зацікавилася прокуратура, місто розірвало угоди. Карплюк переконував, що підприємці ще навіть не встигли отримати ніяких коштів по більшості договорів. Проте, зазначають журналісти «Слідства. Інфо», система публічних фінансів вважає інакше. За наявними записами, всі підставні компанії отримали аванси на кілька мільйонів гривень.

Але перший заступник мера Дмитро Христюк продовжував стверджувати: «Жодних злочинних угрупувань ми не створювали. Жодної копійки місцевого бюджету я собі в карман не поклав. В мене надія – тільки на суд».

Тим часом перед своїм арештом Валерій Кенсицький встиг придбати квартиру у новобудові Ірпеня. А сам Христюк не лише купив апартаменти у Бучі, але й розкішний автомобіль Toyota Venza, який коштує щонайменше 690 000 гривень. У своїй декларації за попередній рік чиновник зазначав, що не має заощаджень.

На питання про походження цього майна Христюк відповів: «Все, що я придбав – я готовий пояснити. Просто мене про це ніхто ніколи не запитував. Я його не приховую. Це моє майно. Я його не вкрав».

Який фінал у цієї історії?

На жаль, не дуже райдужний та справедливий. Справу Христюка розглядав Шевченківський суд Києва. Улітку 2017 року чиновник отримав запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Він мав здати закордонний паспорт і не покидати місця проживання в Бучі з 22:00 до 6:00. Попри це, Христюк продовжував працювати в Ірпені та публікувати фото нових страв і ремонтів у соціальних мережах. Апеляційний суд підтримав рішення про арешт, але вже в листопаді того ж року суддя Шевченківського районного суду Лідія Щєбуняєва відмовила прокуратурі у продовженні запобіжного заходу.

По справі проходив і сам міський голова Ірпеня Володимир Карплюк. Разом із першим заступником Дмитром Христюком вони намагалися уникнути кримінальної відповідальності, організовуючи акції протесту під прокуратурою Київської області. На ці акції масово приводили підлеглих чиновників та просто підкуплених людей з однотипними плакатами. Під час протестів Карплюк і Христюк заявляли, що не винні, а порушені проти них кримінальні провадження — це нібито політичний тиск.

Зрештою, ходили чутки, що Карплюк нібито домовився з адміністрацією президента Петра Порошенка, що всі розслідування проти нього та Христюка будуть згорнуті в обмін на їхню відставку. У липні 2018 року обидва залишили свої посади, уникнувши відповідальності за розкрадання бюджетних коштів. Саму справу ж остаточно і тихо закрили у 2023 році у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування.

А от Лідія Михальченко, яка теж була причетна до схеми, чомусь уникла судової тяганини і преспокійно лишилась працювати на старій посаді. Навіть зараз її досі не можуть звільнити. 18 грудня цього року чинний голова міста Олександр Маркушин намагався це зробити за її постійні прогули. Але Михальченко виявилась хитрішою: подала на це рішення заяву до суду і їй, звісно ж, повернули роботу. 

Єдине, чого вдалося досягти у цій справі, — це вирок суду проти Христюка. Але його визнали винним лише у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення. Він не задекларував квартиру в Бучі площею 55, 5 квадратних метра, яку придбав у Наталії Бойчук — бізнес-партнерки Карплюка. Ціна покупки становила лише 270 тисяч гривень, що суттєво нижче ринкової вартості й свідчить про спробу мінімізувати податки.

Ну і, окрім цього, результатом став арешт Валерія Кенсицького, який, мабуть, протривав не так вже й довго, бо у травні 2023 року він вже знову без проблем займався тією ж самою підприємницькою діяльністю. Йому доручили реконструкцію стадіону однієї зі шкіл у Києві.

Скандал із «безсмертним ФОПом» став ще одним яскравим прикладом корупції, яка глибоко вкоренилася в органах місцевої влади Ірпеня. Хоча справа привернула увагу громадськості та правоохоронців, але якимось дивним чином всі фігуранти вийшли сухими із води, а сама історія майже повністю зникла з інформаційного поля. Тож, чи понесуть винуватці покарання хоч колись? Питання, звісно, риторичне і, на жаль, має всім відому зовсім не позитивну відповідь.